23:06
ТАКИХ БОЛІТ В ЄВРОПІ ВЖЕ НЕМА
ПАРК СЕРЕД ПОЛІСЬКИХ БОЛІТ
Національний природний парк «Прип'ять-Стохід» створений для того, щоб зберегти унікальні куточки Волинського Полісся
Катерина ЗУБЧУК
ТАКИХ БОЛІТ В ЄВРОПІ ВЖЕ НЕМА
Створивши землю, Господь почав оглядати її. Перед його зором постали широкі степи, повноводні річки, дзеркальні озера та високі гори. Але, кинувши зненацька свій погляд на Полісся, він спохмурнів, бо побачив заболочені землі, густі пущі та піски — жодної путньої річки. І тоді Всевишній покликав своїх янголів-помічників і наказав їм спуститися на Полісся, викопати річку і «припнути» до неї болота — може, хоч трохи стане сухіше.
Народ на Поліссі жив веселий, і почастував хтось янголів медівкою. Янголи, які мали копати річку, перейняли настрій людей і почали танцювати. Вони так били ногами об землю, що утворилося озеро. Копачі сказали: «Добре!» — і знову взялися за медівку. А вже потім згадали, що треба річку копати. Але медівка була добра, і копали вони туди-сюди... Ось так між озерами Люб'язь і Нобель річки переплелись сіткою. Звідси виникла назва Стохід, що сто ходів у цієї річки.
Цю легенду можна почути на Поліссі. Розповідають її місцеві мешканці і дослідникам-природознавцям, які приїжджають сюди вивчати унікальні куточки. А таких було багато, починаючи з минулих століть. Один з дослідників, зокрема, річки Прип'ять та її приток, — російський генерал-лейтенант Жилінський. 10 серпня 1892 року датується його «Короткий огляд Полісся і його каналізації».
«Весняний розлив води продовжується іноді до липня, потім вода починає вступати в русло річки, але далеко не вся, оскільки внаслідок тривалого застою мутної весняної води з неї відділяються великі маси намулів, які засмічують гирло багатьох приток», — читаємо в цьому огляді. Генерал Жилінський на основі своїх досліджень обгрунтував необхідність каналізації Полісся, щоб дати рух водам, які застоялись, зробити більш правильний розподіл води по всьому басейну річки Прип'ять.
Тоді, коли готувались матеріали для згаданого огляду, ніхто не знав, які зміни стануться за сто років — після того, як ця меліорація буде зроблена. Науковці, вже наші сучасники, констатували факт необдуманого управління природою. На думку спеціалістів, зокрема Миколи Клєстова — керівника наукового центру заповідної справи Мінекології України, практично весь басейн річки підпав під прес меліоративних робіт, які проводились на Поліссі з середини шістдесятих — до початку дев'яностих років минулого століття. Виконані гідротехнічні роботи без достатнього екологічного обгрунтування порушили екологічну рівновагу, викликали деградацію природних екосистем. А одним з основних напрямів подолання екологічної кризи, відновлення і збереження природного стану довкілля в Україні є створення регіональних ландшафтних і національних природних парків.
Від зародження ідеї створення національного природного парку «Прип'ять — Стохід» і до того, як ця ідея була реалізована, минув не один рік. Спочатку тут створили регіональний ландшафтний парк. Була проведена велика дослідницька робота, яка в підсумку довела, що регіон, де пропонується створення парку, характеризується високим ступенем збереження ландшафтів. Таких боліт, як в Любешівському районі, в Європі вже нема! Територія, в межах якої пропонувалось створити парк, — один з найунікальніших природних комплексів як в Україні, так і в східній Європі.
Тут зростає 21 вид рослин, що занесені до Червоної книги України. Ось лише деякі з них: щитолисник звичайний, який, як донедавна вважалось, взагалі зник з території України, сальвія плаваюча, лілія лісова, зозулині черевички справжні, любка зеленоквіткова, любка дволиста, осока затінкова... Три види з цих «червонокнижних» рослин занесені до додатку Бернської конвенції, вісім — до списку регіонально рідкісних. На цій території є вісім рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України. Це, зокрема, латаття сніжно-біле, латаття біле, глечики жовті, а також соснові ліси зеленомохові та чорницеві, ліси звичайного дуба.
Велика цінність регіону — рідкісна фауна. 29 видів хребетних занесені до Червоної книги України: мінога українська, ропуха очеретяна, лелека чорний, лунь польовий, орел-карлик, сорокопуд сірий... І, звичайно, очеретянка прудка — на Полісся припадає двадцять відсотків популяції цих птахів від загальної їх світової кількості. Саме тут — місце масових сезонних міграцій птахів — 120-150 тисяч особин пролітає.
Завдяки науковим обгрунтуванням цінності території, до яких багато праці доклав тепер уже колишній працівник державного управління охорони навколишнього природного середовища у Волинській області, любитель-орнітолог Михайло Химин, в 1995 році був створений регіональний ландшафтний парк «Прип'ять — Стохід». Він знаходився на суміжних ділянках Волині і Рівненської області — Любешівському і Зарічнянському районах. Але по суті ще сім років парк був лише задекларований на папері. І тільки у 2002 році дійшло до створення адміністрації, почалось фінансування.
А фінансувало парк Франкфуртське зоологічне товариство, увагу якого було привернуто до цієї території.
— Така практика є, — говорить директор парку Юрій Оласюк, — природно-заповідний фонд місцевого значення може фінансуватися іноземцями чи утримуватися за рахунок тих користувачів, на чиїй території цей заповідний фонд знаходиться.
І, нарешті, торік влітку Указом Президента був створений національний природний парк. У межі парку потрапило дві великі річки — Прип'ять і Стохід, які і дали йому назву, а ще такі малі річки, як Коростинка, Бистриця, Цир, дві Турії (Сліпа Турія і просто Турія). Деякі з цих річок, на жаль, вже давно втратили свій первісний вигляд, оскільки під час проведення меліоративних робіт були спрямлені. А ще ж тут є такі озера, як Люб'язь, Біле, Добре, Рогізне...
Про важливість Прип'яті не доводиться багато говорити. Адже це одна з найбільших приток Дніпра. Від якості води в цій річці залежить і якість води в Дніпрі, яку споживають в багатьох областях України. Юрій Оласюк, який, до речі, є незмінним директором спочатку регіонального ландшафтного, а тепер національного природного парку «Прип'ять — Стохід» особливо наголошує на тому, що вода в Прип'яті за своєю якістю найчистіша у Волинській області.
У наші дні Прип'ять чиста ще й завдяки тому, що багато земель на Поліссі облогує. А там, де її й обробляють, вноситься менше мінеральних добрив, пестицидів. А це означає, що менше цього «добра» потрапляє в річку. Років двадцять тому в Прип'яті не було раків, тепер вони з'явились. А раки, як відомо, водяться тільки у чистій воді.
— Якщо політологи прогнозують, що в 2030 році має бути війна за чисту воду, — говорить жартома Юрій Павлович, — то можна припустити, що головні «бої» за цю воду будуть зосереджені у нас, на Поліссі.
А ось щодо гідрологічного режиму, то на різних ділянках Прип'яті він різний. На думку спеціалістів, від села Сваловичі до Люб'язя русло річки в задовільному стані. Озеро Люб'язь виконує роль акумулятора води. Та є ділянки, зокрема, біля таких сіл, як Шлапань, Горки, Ветли, де русло потрібно розчищати. Власне, в районі самих сіл, де місцеве населення рибалить, плаває на човнах, стан річки кращий — гірше там, де русло застоялось. А коли річка не тече, то вона і не самоочищається.
Як сказав начальник обласного виробничого управління водних ресурсів і водного господарства Юрій Бахмачук, є техніко-економічне обгрунтування, на основі якого розробляється робочий проект очистки Прип'яті. І роботи поетапно проводяться. Йдеться, звичайно, не про суцільну розчистку, а тим більш каналізацію річки, як було колись: розчищаються окремі її ділянки, щоб дати рух воді.
Комплексна екологічна експедиція під егідою наукового центру заповідної справи Мінекології України у свій час прийшла до висновку, що для збереження, поліпшення та відновлення природного стану на території парку потрібно створити систему пунктів спостереження (моніторингу) за довкіллям, зокрема, за гідрологічним режимом річок Прип'ять і Стохід. Крім того — треба продовжити дослідження флори і фауни, зокрема «червонокнижної», обстеження лісів, лук, водно-болотних угідь. А науково обгрунтовані роботи по збереженню флори і фауни неможливо виконувати без повного опису і списку всіх видів рослин і тварин.
Тобто йдеться не про періодичні дослідження, навіть із залученням іменитих київських науковців, а про планомірну повсякденну роботу. А це під силу національному природному парку, де, за його статусом, передбачаються відповідні спеціалісти — екологи, водники, науковці-ботаніки і зоологи.

www.volyn.com.ua



Переглядів: 1296 | Додав: serg | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
ЗЗСО "Бірківський ліцей"

44240,

Україна, Волинська область. Любешівський район

с.Бірки,вул.Зелена,2

тел. /факс: (262)92-44-46.

e-mail: birki-zosh@i.ua

 
Кабінет інформатики "ЗЗСО Бірківський ліцей"
Закрита група · 1 учасник
Приєднатися до групи