Експериментально-дослідницька робота з природознавства « Юний дослідник»
Ти споконвіку на покуті, хлібе, у нас
Мої односельчани люблять рідне село,
пишаються ним, бо живуть тут з діда-прадіда хлібороби: працьовиті, щирі,
гостинні люди. А праця хлібороба – це і недоспані ночі, і напружені дні, і
висушене сонцем обличчя, і мокра від поту сорочка. Хліб для бірківчан – святий
і до нього ставляться по-особливому. З хлібом,
кажуть, і пісня миліша, і хата
тепліша. Цінують його понад усе, шматочки
не викидають, а віддають птиці, тваринам. Шматок, який упав, варто
підняти, очистити, поцілувати і з’їсти. При зберіганні хліб кладуть у тому
положенні, в якому саджали його в піч, а перевернутий хліб вважається великим
гріхом. Зневажають людей, які розкидають хліб, бо він святий і ставитися до
нього необхідно зі святістю. Недарма люди у молитві часто повторюють: «Хліб наш
насущний даждь нам днесь…».
Сім’ї бірківчан – багатодітні (було по
десятеро і більше дітей у хаті), жили, здебільшого, із землі, тому щотижня, а
то й частіше випікали хліб , аби прогодувати велику родину. А хліб у нашому
селі випікають незвичайний, бо він із
житньої муки.
Я і досі пам'ятаю епізод зі свого дитинства,
як мама брала діжу, яка стояла на лаві під образами, обережно замішувала в
ній тісто з житнього борошна. Щоразу це
нагадувало якийсь обряд, святе дійство, тому що пекти житній хліб нелегко і не просто. Для цього потрібно мати
неабиякий талант і досвід, а головне: добре серце і гарний настрій. В руках
невмілої господині і діжа «неслухняною» може стати, і хліб «не вдасться». Як ми
чекали моменту, коли по хаті розходився запах хліба, який ще не спікся, але вже
давав про себе знати! Оцей
кисло-солодкий смак, який був найжаданішим, цей ні з чим незрівнянний
запах материнської хати, теплий дух витопленої печі і житнього рятувальника
хліба: усе разом – це приємний спогад про дитинство.
У всі віки
випікання хліба потребувало неабиякої майстерності. Добрі господині славилися
на все село. Хліб здебільшого випікали у жіночий день і дивилися: якщо він
гарно вдається – буде вдача цілий тиждень, глевкий – на сльози, підгорить – на
смуток, потріскається – чекай новин. Щоб хліб удався, треба бути у хорошому
настрої, не сперечатися, не сваритися.
А ще у Бірках існують традиції, пов’язані
з випіканням хліба.
- У цей день у хаті повинно бути весело, бо ж недарма
кажуть: «Од усмішки хліб пухкіший сходить».
- Не можна рипати дверима, коли хліб печеться, бо він
злегковіє, «на два пальці будуть скальці».
Свій рецепт матері передавали і дотепер передають дочкам, свекрухи –
невісткам. Так повелося, що у Бірках кожна господиня повинна вміти пекти житній
хліб. Навіть невістки, що вийшли заміж із чужих сіл у Бірки, вчаться пекти цей чудодійний витвір. Любов Миколаївна
Томашук родом із села Підкормілля, ось уже третій десяток років живе у нашому
селі й нічим не поступається найкращій бірківській господині у приготуванні
хліба за старовинним рецептом. Вона добре знає, що її уміння будуть корисними і
для внучок, тому щоразу випікає хліб разом із ними.
Маючи такий багатий досвід з випічки хліба за старовинним рецептом,
вчителі нашої школи створили у кімнаті історії школи та села куточок хліба. У
ньому серед усіх виробів з борошна основне місце займає житній хліб та вироби з
житнього тіста. Пошукова робота групи учнів з даної теми теж дала результати:
ми створили короткий відеофільм про спосіб приготування та роль «бороцького»
хліба в житті бірківчан. Ця робота була представлена цьогоріч на обласному
етапі Всеукраїнського конкурсу «Українська паляниця», який проходить раз у 5
років.
Багато народних звичаїв, традицій та надбань зникає безслідно, та
бірківчани свято бережуть своє минуле,
намагаються втілювати його елементи у сучасне життя.
Світлана Романчук
заступник директора з виховної роботи
ЗОШ І-ІІІ ст. с. Бірки
( газета «Нове життя», 04.11.2014р.)
Усний журнал
«Вічна мудрість простої людини в паляниці звичайній живе».
Пісня «Ласкаво просимо».
Ведучий. Любешівщина… Казковий край, де
квіти і трави шепочуть легенди, де вітер торкає крилом зелені віти – і дивна
музика лунає над світом. Тут, на болотяних місцях та берегах синьоокої річки
Цир, поселяються лелеки, щоб приносити людям щастя, мир і затишок.
Ведучий. Серед цієї чарівної природи
розкинулося моє рідне село Бірки.
Серед лісів село моє чудове,
Там на світанні запахи медові, -
Теплом долонь зелених обійме,
Бо в цьому краї виростали ми.
Стоїть, заціловане всіми вітрами,
Колиска любові і пісня душі.
Тут стелиться легко дорога до
мами,
Стежина дитинства веде в спориші........
Скачати роботу: http://birki-zosh.ucoz.net/load/0-0-0-22-20