Вівторок, 16.10.2018, 09:57                             Головна | Мій профіль | Вихід | RSS              Ви увійшли як Гість     Група "Гости"     

Погода в Україні

Меню сайту

Категорії розділу
Міні-чат
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 154
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу




ОСВІТНІ РЕСУРСИ





Розмістіть наш баннер
на вашому сайті



Виховна робота

Виховна робота у школі

Експериментально-дослідницька робота з природознавства « Юний дослідник»


Ти споконвіку на покуті, хлібе, у нас

    Мої односельчани люблять рідне село, пишаються ним, бо живуть тут з діда-прадіда хлібороби: працьовиті, щирі, гостинні люди. А праця хлібороба – це і недоспані ночі, і напружені дні, і висушене сонцем обличчя, і мокра від поту сорочка. Хліб для бірківчан – святий і до нього ставляться по-особливому. З хлібом,  кажуть,  і пісня миліша, і хата тепліша. Цінують його понад усе, шматочки  не викидають, а віддають птиці, тваринам. Шматок, який упав, варто підняти, очистити, поцілувати і з’їсти.    При зберіганні хліб кладуть у тому положенні, в якому саджали його в піч, а перевернутий хліб вважається великим гріхом. Зневажають людей, які розкидають хліб, бо він святий і ставитися до нього необхідно зі святістю. Недарма люди у молитві часто повторюють: «Хліб наш насущний даждь нам днесь…».

 Сім’ї бірківчан – багатодітні (було по десятеро і більше дітей у хаті), жили, здебільшого, із землі, тому щотижня, а то й частіше випікали хліб , аби прогодувати велику родину. А хліб у нашому селі випікають  незвичайний, бо він із житньої муки.

    Я і досі пам'ятаю епізод зі свого дитинства, як мама брала діжу, яка стояла на лаві під образами, обережно замішувала в ній  тісто з житнього борошна. Щоразу це нагадувало якийсь обряд, святе дійство, тому що пекти житній хліб  нелегко і не просто. Для цього потрібно мати неабиякий талант і досвід, а головне: добре серце і гарний настрій. В руках невмілої господині і діжа «неслухняною» може стати, і хліб «не вдасться». Як ми чекали моменту, коли по хаті розходився запах хліба, який ще не спікся, але вже давав про себе знати! Оцей  кисло-солодкий смак, який був найжаданішим, цей ні з чим незрівнянний запах материнської хати, теплий дух витопленої печі і житнього рятувальника хліба: усе разом – це приємний спогад про дитинство.

     У всі віки випікання хліба потребувало неабиякої майстерності. Добрі господині славилися на все село. Хліб здебільшого випікали у жіночий день і дивилися: якщо він гарно вдається – буде вдача цілий тиждень, глевкий – на сльози, підгорить – на смуток, потріскається – чекай новин. Щоб хліб удався, треба бути у хорошому настрої, не сперечатися, не сваритися.

А ще у Бірках існують традиції, пов’язані з випіканням хліба.

  • У цей день у хаті повинно бути весело, бо ж недарма кажуть: «Од усмішки хліб пухкіший сходить».
  • Не можна рипати дверима, коли хліб печеться, бо він злегковіє, «на два пальці будуть скальці».

   Свій рецепт матері передавали і дотепер передають дочкам, свекрухи – невісткам. Так повелося, що у Бірках кожна господиня повинна вміти пекти житній хліб. Навіть невістки, що вийшли заміж із чужих сіл у Бірки, вчаться  пекти цей чудодійний витвір. Любов Миколаївна Томашук родом із села Підкормілля, ось уже третій десяток років живе у нашому селі й нічим не поступається найкращій бірківській господині у приготуванні хліба за старовинним рецептом. Вона добре знає, що її уміння будуть корисними і для внучок, тому щоразу випікає хліб разом із ними.

   Маючи такий багатий досвід з випічки хліба за старовинним рецептом, вчителі нашої школи створили у кімнаті історії школи та села куточок хліба. У ньому серед усіх виробів з борошна основне місце займає житній хліб та вироби з житнього тіста. Пошукова робота групи учнів з даної теми теж дала результати: ми створили короткий відеофільм про спосіб приготування та роль «бороцького» хліба в житті бірківчан. Ця робота була представлена цьогоріч на обласному етапі Всеукраїнського конкурсу «Українська паляниця», який проходить раз у 5 років.

   Багато народних звичаїв, традицій та надбань зникає безслідно, та бірківчани свято бережуть своє минуле,  намагаються втілювати його елементи у сучасне життя.

 Світлана Романчук

заступник директора з виховної роботи

ЗОШ І-ІІІ ст. с. Бірки

( газета «Нове життя», 04.11.2014р.)


Усний журнал

«Вічна мудрість простої людини в паляниці звичайній живе».

Пісня «Ласкаво просимо».

Ведучий. Любешівщина… Казковий край, де квіти і трави шепочуть легенди, де вітер торкає крилом зелені віти – і дивна музика лунає над світом. Тут, на болотяних місцях та берегах синьоокої річки Цир, поселяються лелеки, щоб приносити людям щастя, мир і затишок.

Ведучий. Серед цієї чарівної природи розкинулося моє рідне село Бірки.                                              

  Серед лісів село моє чудове,

Там на світанні запахи медові, -

Теплом долонь зелених обійме,

Бо в цьому краї виростали ми.

Стоїть, заціловане всіми вітрами,

Колиска любові і пісня душі.

Тут стелиться легко дорога до мами,

Стежина дитинства веде в спориші........

Скачати роботу:  http://birki-zosh.ucoz.net/load/0-0-0-22-20


free clock for blog скачать часы для сайта
Пошук
Календар
«  Жовтень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Архів записів
Сайти та блоги вчителів
Блог вчителя біології Тарасюк Любові Іванівни
Друзі сайту
Група вчителів інформатики України



«Методичний портал»


Copyright MyCorp © 2018
Безкоштовний хостинг uCoz